Законодавчо визначена Конституцією УРСР 1937 року замістьВсеукраїнського центрального виконавчого комітету.
З 1938 обирали одного депутата на сто тисяч населення, а з 1978 обирали 650 народних депутатів від блоку комуністів і безпартійних. На практиці вибори здійснювався під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Строк повноваженьбув 4 роки. Серед депутатів переважали члени компартії (62—69% загальної кількості).