Люди від природи страшено цікаві.Подивилися вони ліворуч,поглянули проворуч,роззирнулися довкола-і нарешті звели погляд угору.
А там-матінко рідна!-блакитний купол з чистого кришталю,що десь далеко-далеко сперся на обрій.Удень по ньому вогняною колісницею впевнено роз,їжджає Сонце.Вночі повільно мандрує Місяць на срібному чумацькому возі...