Я вважаю, що тоді ми ще не задумувалися над поняттям "самотність". Тому моя думка, що в дитинстві людина не самотня. Пам'ятаєте, як легко ми заводили друзів, як плакали із-за дурниць? Тоді нам здавалося все по інакшому. Ми сприймали світ не таким, як зараз. Ставилися легковажно до важких питань. Бо знали, що батьки нас завжди виручать.
Надіюся допоможе)))