Іван Франко – людина з такої когорти, про яку писати сьогодні і легко, і важко: легко, тому що є безліч матеріалу, в тому числі й раніше недоступного навіть для спеціалістів, важко, тому що пишеш про людину іншої епохи, увійти в яку вповні неможливо нині ні для кого.
Тому найкращий спосіб подоланрня цієї дилеми надати слово його сучасникам, які бачили його, розмовляли з ним, товаришували, поділяли його погляди й сперечалися. Тоді ця палітра фарб витворить цілісний портрет людини з усіма її талантами, щоденними звичками і уподобаннями.